Професійна діяльність

Конкурс цифрових розробок до уроків 

Розробка складена у відповідності до чинної програми з фізики для учнів 7-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів та до підручника  В.Д.Сиротюк Фізика 7 клас 2015р.

Дана розробка містить слайди з короткими відомостями про українських вчених-фізиків та їх внесок у розвиток фізичної науки.

Даний матеріал можна використовувати як ілюстрацію та доповнення знань учнів з теми «Історичний характер фізичного знання. Внесок українських учених у розвиток і становлення фізики» , а також на уроках узагальнення навчального матеріалу.

Картка опису цифрового ресурсу
1.	Назва ресурсу	Історичний характер фізичного знання. Внесок українських учених у розвиток і становлення фізики
2.	Анотація	Допоміжний матеріал до уроку. Доповнення переліку українських вчених-фізиків. Розробка доповнення до підручника В.Д.Сиротюк  Фізика 7 клас.
3.	Тип ресурсу(ів)	Електронна презентація
4.	Автор(и)	Винник Ольга Володимирівна, вчитель математики Тудорковицького НВК « ЗШ І-ІІ ст. – дитячий садок»
5.	Навчальна дисципліна	Загальна середня освіта →Фізика
6.	Клас, розділ, тема	7 клас.
7.	Аудиторія	учителі, учні
8.	Рік видання ресурсу	2016
9.	Кількість сторінок, слайдів	20
10.	Джерело	Тудорковицький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дитячий садок»
11.	Адреса джерела	Авторська розробка
12.	Мова ресурсу	Українська
13.	Ключові слова

Участь у районному етапі конкурсу "Вчитель року-2016"

Пізнати і навчити дитину ­ у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості. "Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні технології досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини.

 «Пам’ятайте, що перед тим, як взятися за виховання людини, треба самому зробитися людиною; треба, щоб у вас самих склався той взірець, який повинна наслідувати дитина», – писав великий педагог Ж.-Ж. Руссо. Я пам’ятаю. І тому не виховую своїх учнів, не намагаюсь їх навчати. Я ділюся з ними своїми знаннями, досвідом, життєвими принципами. Ми навчаємося разом – чогось вони у мене, чогось я у них; інколи помиляємося, але разом долаємо труднощі. Звісно, я маю знати в рази більше, щоби бути їм цікавою, завжди новою, аби зустрічі зі мною викликали у дітей радість, очікування свята – Свята Пізнання Таємниць.

. Прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих, а вчу їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще.
Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожній дитині розвинути власний інтелект, активізувати процеси пізнання навколишнього світу. Виявляючи та розвиваючи творчий потенціал, створюю умови для самоактуалізації особистості, задоволення її духовних потреб.

     Вивчаючи педагогічні інновації, опановуючи сучасні технології, я розумію, що все це – лише засоби, головне ж для успішного уроку – духовне спілкування учителя й учнів.     Я люблю своїх дітей – незалежно від того, як вони вчаться. Намагаюсь прищепити їм паростки свого оптимізму, позитивного ставлення до життя, упевненості в тому, що кожна людина унікальна, талановита і може досягти усього, чого забажає, потрібно лише йти до мети.

      Власне, усе, що я роблю в школі, – це ділюся зі своїми учнями тим, що знаю, у що вірю і що люблю.

Написати власний особистісний і педагогічний портрет непросто. Це значить критично та різнобічно оцінити себе за багатьма параметрами: як особистість, як вчителя закладу. Моє спілкування з учнями будується за відомим принципом: «Якомога більше поваги до особистості і водночас якомога більше вимогливості до неї». Мета – підтримати найменший успіх у діяльності учнів. Намагаюся помітити найменші недоліки в роботі вихованців. Завжди стараюся дотримуватись позицій об’єктивності, не допускаю прискіпливого відношення до дітей. Фіксую перелік власних недоліків на аркуші паперу із послідовним нагадуванням собі: «Я повинна позбутись їх». Аналізую зміст і методи своєї роботи.  Стараюсь ніколи не займати категоричної позиції. Маю, звичайно, суворість у розумних межах. Та головною моєю зброєю є добрі наміри: бачити позитиви у своїх учнів, наслідувати їх у власній діяльності. Заохочую старанність. Всіляко формую у вихованців віру у власні сили та можливості.

    Ніколи не поспішаю надавати допомогу з дріб’язкових питань, бо це не сприяє розвиткові в людини розумових здібностей і можливостей. Знаю, що людина є такою, яке в неї мислення. Хто вміє самовдосконалювати своє мислення, той вміє бачити головне. Так, я ставлюся до себе пізнавально! Маю власний погляд на концепцію долі, на ставлення до змін, ризику. Є особиста позиція щодо прямоти і чесності в відносинах між людьми. Моє бачення джерела самооцінки таке: якщо людина не працює над собою, вона не досягає індивідуальних цілей.

Радію успіхам у роботі кожного учня. Знаю, що успіх – свідоцтво здібностей людини. Є успіх – є бажання вчитися!

   Я вчуся подобатися своїм  учням! Дітям потрібно дарувати добрий настрій. Настрій має велике значення при виконанні роботи. Легше тоді працювати, коли настрій добрий. Швидше стомлює та праця, яка виконується без задоволення і настрою.  Мої незмінні методи роботи з учнями – це послідовність дій, відповідальність за доручену справу, точність. Я твердо переконана, що послідовність – ознака тієї людини, якій належить перемога. Зрозуміла, що у послідовних людей мислення поважне, думки стабільні, стримані. Одна з найперших технологій, яку я широко застосовую у роботі з учнями, -  це організована послідовна взаємодія вчителя і учня. Вкотре переконуюся, що там, де панує непослідовність, невимогливе ставлення до своїх помилок, поспішні висновки, там немає руху вперед.